ЩОДО НОТАРІАЛЬНОГО ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ ПРО ПРИПИНЕННЯ РЕЖИМУ СПІЛЬНОЇ СУМІСНОЇ ВЛАСНОСТІ ПОДРУЖЖЯ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО


6 травня 2019

        ЦК України визначає два види спільної сумісної власності осіб: спільна сумісна або спільна часткова.  Майно, набуте подружжям у шлюбі є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, або законом.         

       Сімейний кодекс України (далі – СК України)  закріпив право подружжя на укладення між собою сімейних договорів. При цьому, подружжя може врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам СК України, інших законів та моральним засадам суспільства. Особи, які проживають однією сім'єю, також можуть врегулювати свої сімейні відносини за договором, який має бути укладений у письмовій формі. Він є обов'язковим до виконання, якщо  не суперечить вимогам Сімейного Кодексу, інших законів України та моральним засадам суспільства. В СК України закріплено можливість регулювання правового режиму майна: права особистої приватної власності дружини та чоловіка, права спільної сумісної власності подружжя шляхом укладення шлюбного договору. Сімейне законодавство передбачає виникнення спільної сумісної власності на майно і рівні права подружжя щодо володіння, користування і розпорядження ним. У СК України закріплено принцип розпорядження спільним майном подружжя за взаємною згодою та  принцип розподілу майна подружжя за взаємною згодою.  Право на майно виникає у обох із подружжя одночасно, у момент набуття його хоча б одним із них, і оформлення права власності на ім’я другого з подружжя юридичного значення не має, оскільки майно знаходиться у спільній сумісній власності подружжя без визначення часток. Такі частки визначаються подружжям при поділі майна і є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. В контексті ст. 71 СК України майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Такий порядок поділу між подружжям (без виділу частки) відрізняє спільну сумісну власність подружжя від випадків спільної сумісної та спільної часткової власності, які передбачені ЦК України. За взаємною згодою, у разі необхідності, дружина та чоловік мають право укласти договір поділу нерухомого майна, а також виділити нерухоме майно зі складу всього майна подружжя. Це закріплено в Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Добровільно, за взаємною згодою,  подружжя має право здійснити поділ та виділ майна і після розірвання шлюбу. При взаємній згоді колишнє подружжя в будь-який час може звернутися до нотаріуса щодо укладення договору про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності.Отже, поділу підлягає лише майно, яке належить подружжю (колишньому подружжю) на праві спільної сумісної власності виходячи з принципу рівності часток за умови відсутності іншої домовленості між ними або шлюбного договору. Чоловік та дружина, при поділі спільного майна, можуть за взаємною згодою відступити від засад рівності часток і самі визначити як розмір часток, так і конкретне майно, що буде належати кожному з них в результаті поділу. Договори між подружжям, які спрямовані на поділ різних видів їх спільного майна (нерухоме та рухоме майно), мають на меті встановити режим особистої власності кожного з подружжя на частину майна, або на все набуте в шлюбі майно.   Майно, яке належить одному із подружжя на праві особистої приватної власності, не може бути предметом такого договору, оскільки не підлягає поділу між подружжям. Однак, воно може бути предметом інших цивільно-правових договорів, зокрема, договорів дарування, купівлі-продажу, найму (оренди) тощо, які подружжя можуть укладати між собою. Предметом договору про поділ спільного майна подружжя (колишнього подружжя) може бути як все майно (майнові права), набуте подружжям за час шлюбу, так і його частина. При цьому майно (майнові права), які не увійшли до предмету договору, залишаються у спільній сумісній власності подружжя (колишнього подружжя). Договір про поділ майна подружжя (колишнього подружжя) може бути укладений з умовою виплати грошової компенсації у разі нерівноцінності поділу, або без неї. У випадку, якщо предметом поділу є нерухоме майно, набуте подружжям за час шлюбу у спільну сумісну власність, і право особистої приватної власності за результатом укладання такого договору переходить до одного з подружжя (колишнього подружжя), то такий договір може бути документом, що підтверджує право власності одного з подружжя (колишнього з подружжя) на такий об'єкт. Після укладання договору про поділ майна подружжя (колишнього подружжя), відповідні відомості повинні бути внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Але існують і інші точки зору. Зокрема, якщо предметом такого договору поділу майна є нерухоме майно, титульним власником якого є один з подружжя, і майно в результаті поділу залишається за ним, то документом про право власності залишається попередній документ, що посвідчує право власності на майно, а договір про поділ буде невід’ємною частиною цього документа. При цьому відомості про зміну правовстановлюючого  документу повинні бути внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Якщо титульним власником майна був один з подружжя, а в результаті поділу майна нерухоме майно переходить до іншого з подружжя, то договір про поділ майна буде документом, що підтверджує право власності іншого з подружжя на це майно, на підставі якого нотаріус здійснює державну реєстрацію права власності на майно на ім’я іншого з подружжя. При цьому нотаріус вилучає попередній документ про право власності на нерухоме майно і приєднує його до нотаріальної справи. Не є помилковою позиція нотаріусів у разі однакового підходу до документів незалежно від того, хто з подружжя є титульним власником до поділу майна. Складовою частиною правовстановлюючого документу є договір про поділ незалежно від того, кому перейшло майно. Тобто після укладення договору про поділ, наприклад, у разі переходу прав на нерухомість до дружини, належність майна підтверджується договором купівлі-продажу на її ім'я або її чоловіка та договором про поділ.

     Не слід плутати договір про поділ майна подружжя зі шлюбним договором,  за яким не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації. Якщо подружжя бажає вирішити питання зміни правового режиму спільного майна подружжя на особисте майно одного з них, то такі питання не можуть бути врегульовані шлюбним договором. У відповідності до  СК України договори про відчуження одним із подружжя на користь іншого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя можуть бути укладені без виділу цієї частки.  Один з подружжя, який є титульним власником, не може здійснити відчуження іншому з подружжя майна, яке є їх спільною сумісною власністю, в цілому, оскільки інший з подружжя вже є співвласником такого майна за законом, хоч його право і не зареєстровано.  СК України передбачає, що подружжя має право укласти договір про виділ об’єкта нерухомого майна дружині або чоловікові зі складу усього майна, який підлягає нотаріальному посвідченню. Суть виділу нерухомого майна зі складу спільного майна подружжя полягає в тому, що якщо один з подружжя за згодою іншого з подружжя у добровільному порядку бажає змінити правовий режим одного об’єкта нерухомості (житловий будинок, квартира, нежитлове приміщення, тощо) на особисту приватну власність, то має бути укладений договір про виділ нерухомого майна зі спільної сумісної власності в особисту приватну власність одного з них.  

    Щодо поділу земельних ділянок, виділених для будівництва та обслуговування житлового будинку, земель ОСГ, садівництва, дачного, гаражного будівництва, отриманих внаслідок їх приватизації, право власності на які зареєстроване за одним із подружжя. Якщо об’єктом поділу є земельна ділянка, то регулювання земельних відносин відбувається із застосуванням спеціальних норм Земельного кодексу України (далі – ЗК України). Зокрема, земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу у приватну власність внаслідок її приватизації: для ведення ОСГ, для будівництва та обслуговування житлового будинку, садівництва, дачного, гаражного будівництва – є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки вона не є майном, набутим подружжям у шлюбі, а одержана громадянином, як частка із земельного фонду (ст. 261 ЗК України). Цей висновок підтримує і судова практика . Необхідно звернути увагу також на період, коли було здійснено приватизацію земельної ділянки одним із подружжя, адже правила щодо встановлення правового режиму земельної ділянки, так само, як і приватизованої квартири, неодноразово змінювались.

   У період з 08 лютого 2011 року по 13 червня 2012 року земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі і приватизації , була об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

   У   спільній сумісній власності подружжя можуть перебувати земельні ділянки, які набуті подружжям за спільні кошти за договором купівлі-продажу, міни, іншими цивільно-правовими договорами. Подружжя за взаємною згодою має право на поділ земельної ділянки в натурі.Титульний власник повинен звернутись до територіального органу Держгеокадастру України з метою поділу раніше сформованої земельної ділянки, яка перебуває у його власності, на дві земельні ділянки. У відповідності до технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на дві окремі земельні ділянки, відомості про них вносяться до Державного земельного кадастру. Після здійснення державної реєстрації права власності на дві земельні ділянки вони можуть бути об’єктом цивільних угод. Нотаріус може посвідчити договір про поділ майна подружжя, в результаті якого кожному із подружжя на праві особистої приватної власності буде належати по одній земельній ділянці. Якщо на земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК України, 377 ЦК України. Щодо можливості нотаріального посвідчення договору про визначення частоку спільному майні подружжя слід зазначити наступне. Сімейні відносини можуть бути врегульовані крім Сімейного кодексу іншими нормативно-правовими актами, зокрема  Цивільним кодексом України . Подружжя може врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам законів та моральним засадам суспільства.  Дружина та чоловік мають право на укладення між собою всіх договорів, які не заборонені законом. Правовий режим майна подружжя може бути змінений за домовленістю між ними. Подружжя має право самостійно визначити розмір часток кожного із них, а також відступити від засад рівності часток, може визначити ідеальні частки в праві спільної сумісної власності, уклавши про це договір. Після визначення часток може бути виділено частку в натурі, або визначено порядок користування майном. Внаслідок укладення такого договору у кожного з подружжя виникає право на частку у праві спільної часткової власності. Таке право підлягає державній реєстрації. Реєстрація – це офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно. Зміна режиму спільної власності підлягає державній реєстрації, підставою для якої є укладений договір.Договір про визначення часток є невід’ємною частиною документа, що посвідчує право власності. Кожному з подружжя видається примірник договору про визначення часток, а також Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Приватний нотаріус Острозького             

 міського нотаріального округу                                     Сержант  Н.М.